Окремі види шипшини проникають на північ аж до полярного кола, а на південь до Ефіопії, Аравії, Північної Індії та Філіппінських островів, у Північній Америці – до Мексики.
Через високу концентрацію аскорбінової кислоти (вітаміну С), їх не рекомендується вживати людям із підвищеною шлунковою кислотністю, гастритами і, тим паче, тим, хто має виразку шлунка або дванадцятипалої кишки.
Шипшина має кровотворну дію, підвищує опірність організму до шкідливих впливів довкілля, прискорює загоєння ран і зрощення кісток, нормалізує роботу жовчного міхура й печінки, чудово бореться з весняним авітамінозом і виснаженням.
Шипшина зазвичай росте на узліссях і в підліску листяних, хвойних і змішаних лісів, у заплавних лісах, рідколіссях, уздовж річок, біля джерел, на вологих луках, на глинистих і скелястих, на рівнинній і гірській місцевості. У деяких районах, наприклад горах Середньої Азії, шипшина утворює великі зарості.