Згідно з літописами, 862 року варяга Рюрика з братами Синеусом і Трувором на запрошення ільменських словенів і кривичів, а також таких племен, як чудь і весь, покликали князювати в трьох міських областях: Синеус – у Білозі, Трувор – в Ізборську, Рюрик, за одними даними, – у Ладозі, за іншими – у Новгороді.
Перша династія, що правила російською державою з IX по кінець XVI ст., бере свій початок з 862 року, коли згідно з тією ж “Повістю минулих літ”, ільменські слов’яни закликали на правління в Новгород варязького князя Рюрика з дружиною.
Після того, як у “смутному часі” зів’яла пряма царствена династія Рюриковичів зі смертю царевича Дмитра 1591 року і царя Федора 1598 року, – на російському престолі запанували Романови в особі Михайла Федоровича Романова (22).
Засновником династії Рюриковичів вважають варязького конунга Рюрика, який, згідно з літописним оповіданням, 862 року став князем у північноросійських землях, де в районі Ладоги, Ільменя і Волхова склався ранньодержавний центр слов’янських і фінно-угорських племен.