Гіппократ також відомий як видатний хірург давнини. У його творах описуються такі способи застосування пов’язок, як прості, спіральні, ромбоподібні, “шапочка Гіппократа” та ін., лікування переломів і вивихів за допомогою витягування та спеціальних апаратів (лава Гіппократа), лікування ран, фістул, геморою, емпієм.
Уперше Гіппократ визначив залежність захворювань як від зовнішніх чинників, так і від внутрішнього стану організму і балансу між різними процесами. Філософ увів поняття про темпераменти та їхній вплив на людину. Хірургія за Гіппократа поповнилася новими знаннями і методами лікування переломів.
Лікував Гіппократ пацієнтів цілющими травами, яких знав понад дві сотні; заперечував проти застосування одразу багатьох ліків і проголошував повсюдно принцип – поli поcere (не нашкодь). “Батько медицини” рекомендував чемерицю як блювотний засіб, він же описав конвульсії, що настають у разі її передозування.
Гіппократ підняв мистецтво лікування на висоту, яка була невідома в Стародавній Греції, привів до системи медичні знання, створив вчення про етіологію, симптоматику, діагностику, стадійність перебігу хвороб і передбачення недуг, поклав початок традиції ведення історії хвороби.