Діти під час війни грали з уже готовими виробами або ж самі робили нагани, пістолети з дерева, з панчохи – м’ячики. За спогадами, в ходу були колективні ігри – лапта, хованки, козаки-розбійники. “Войнушку” майже ніколи не влаштовували – нікому не хотілося бути фашистом.
Школярі м. Горького взяли зобов’язання без відриву від життя. Горького взяли зобов’язання без відриву від навчання допомагати підприємствам легкої промисловості в якнайшвидшому виконанні замовлень фронту. Після уроків вони працювали на швейних фабриках, у взуттєвих майстернях, брали замовлення додому і виготовляли ложки, рукавиці, шкарпетки, шарфи, брали участь у пошитті обмундирування.
З 1941 по 1945 рік у військових діях брали участь кілька десятків тисяч неповнолітніх дітей. “Сини полку”, піонери – сільські хлопчики й дівчатка, хлопці та дівчата, хлопці з міст – їх посмертно визнавали героями, хоча вони були набагато молодші за нас із вами.