Постоли надягали з полотняними онучами, а взимку ще й із суконними онучами, якими ноги обгортали до колін. У бездоріжжя, “в расторопье”, коли сніг починав танути, до постолів пришивали дощечки, тобто прикріплювали до підошви дерев’яні колодки. Носили і ступні – взуття, сплетене з лик на зразок глибоких калош.
XX століття ) : Постоли в XIX столітті плели з лика, за допомогою залізного гачка, званого кадачем, і дерев’яної колодки. Іноді, як, наприклад, на Поліссі, постоли складалися тільки з однієї підошви, а в більшості випадків їм надавали форму черевика, і тоді обплітали ликом верх передньої частини колодки і прилаштовували задники.
Чоботи, що відрізнялися від постолів зручністю, красою і міцністю, для більшості кріпосних селян були недоступні. Ось і обходилися постолами. Про недовговічність плетеного взуття свідчить приказка: “В дорогу йти, п’ять постолів сплести”.