Евенська мова належить до тунгусо-маньчжурської групи алтайської мовної сім’ї; має понад десяток говірок, що об’єднуються в три говірки – східну, середню і західну. У 1931 р. було створено писемність на основі латинського, у 1936 р. – російського алфавіту.
Предками евенків історики вважають оленярів увань. У V-VII століттях вони кочували за Байкалом. Унаслідок їхнього змішання з іншими народами і з’явилися евенки, які стали заселяти Сибір уздовж його основних гірських хребтів. Слово “евенкіл” означає “народ, що живе в гірських лісах” або “ті, що йдуть поперек хребтів”.
Евенки (евенк. евенкіл), що стало офіційним етнонімом 1931 року; стара назва – тунгуси, кит. 鄂温克族 èwēnkè zú; монг. хамніган – корінний народ Східного Сибіру тунгусо-маньчжурської групи.