“Сівший” мед менше подразнює слизову оболонку кишківника і дає менше навантаження на підшлункову залозу. В Аюрведі також рекомендується вживати не свіжий мед, а торішній з тих міркувань, що витриманий мед найбільше підходить для вживання в їжу людині і має найбільші лікувальні властивості.
Пам’ятаючи, що всі поживні речовини з часом зникають з продуктів, і особливої цілющості старий мед не має. Вирішивши з’їсти старий мед, ви не заподієте собі шкоди, якщо немає ознак очевидного псування – пліснявої пухкої піни на поверхні, кислого смаку і запаху, бродіння. Такий мед потрібно викинути.
Старий мед кращий за новий – Свіжий мед, щойно викачаний, ще не володіє таким букетом корисних властивостей. Мед, який уже настоявся, так би мовити, “дозрів”, а отже, і корисних властивостей у нього більше. Крім того старий мед, що кристалізувався, завжди справжній. Про це свідчить сам процес кристалізації.