Якщо загалом по Росії частка кріпаків напередодні скасування кріпосного права становила 34,39 %, то в окремих губерніях, наприклад, у Смоленській і Тульській, вона становила 69 %. Так, чисельність населення на зазначений період становила 67 081 167 осіб, з них кріпаків 23 069 631.
До 1861 року в Росії 23 мільйони кріпаків. Були й інші – “державні”, прикріплені до землі, що належала скарбниці, або “питомі”, що належали імператорській родині. За даними ревізії 1857 року, їх було ще 29 мільйонів осіб, а загалом у країні проживало трохи більше 60 мільйонів.
Кріпосне право – не рабство. Кріпаків, де юре, не можна було вбивати і калічити, як рабів. Де факто поміщик міг і калічити, і стратити свого кріпака, а потім оголосити його в розшук, як втікача, щоб уникнути покарання.
Вартість кожного конкретного кріпака варіювалася залежно від статі, віку та професійних навичок. Так, у середині XVIII століття середня ціна селянина становила близько 30 рублів, а до 1800-го року зросла до сотні “целкових”. Найбільше платили за людей мистецтва.