Епоха неоліту (8-3 тис. років до н. е.) характеризується переходом від вищих форм привласнювального господарства до виробничого господарства.
Виробниче господарство зародилося незалежно в кількох регіонах і в різний час. Найраніше воно виникло, мабуть, на Близькому Сході, а саме в південному Леванті (Палестина та її околиці).
Виробниче господарство – господарство, де основним джерелом існування є вирощувані культурні рослини і домашні тварини. Під час переходу від привласнювального господарства до виробничого суспільство перейшло від полювання і збиральництва до скотарства і землеробства.
Привласнювальне господарство існувало в епоху палеоліту (стародавнього кам’яного віку) і мезоліту (середнього кам’яного віку). У наступну епоху – неоліту – відбулася “неолітична революція”, суть якої – у переході до виробничого господарства.