І якщо людина вирушила в дорогу на верблюді або пішки, на машині, на літаку або на плавальному судні, на таку відстань або більш ніж на таку, то вона вважається подорожнім”[2].
مسافر) – ісламський термін, яким позначається подорожній, людина, що перебуває в дорозі. Мусафіром вважається той, хто виїхав на відстань близько 90 км від околиці свого населеного пункту. Надання гостинності подорожнім і допомога їм вважається для мусульман богоугодною справою. Сама подорож називається сафаром.
Сафар (подорож) має тривати доти, доки той, хто молиться, повністю не завершить здійснення обох намазів. Якщо ж він досягне свого міста до того, як завершить обидва намази, то другий намаз вважатиметься заповненим. У цьому випадку не є умовою порядок здійснення намазів.
Для тих, хто здійснює подорож морським шляхом, сафар складається з 3-х днів шляху вітрильного судна. Людина, що постійно проживає в певній місцевості, називається “муким”, а той, хто вирушив у дорогу на відстань, що триває щонайменше 18 годин, називають “мусафіром” (подорожнім).