У православній релігії покійних відспівує священик, у католицьких храмах – ксьондз. Ритуал дає змогу дотриматися всіх канонів, заспокоїти родичів і допомогти покійному перейти в інший світ.
Статут православної церкви забороняє відспівування іновірців, християн інших конфесій і нехрещених, включно з маленькими дітьми, мертвонародженими і вбитими в утробі немовлятами. За нехрещену людину тільки самі рідні можуть удома (келійно) вимовляти молитви до Господа про упокій душі покійного.
Відспівування – це богослужіння, під час якого Церква молитовно проводжає покійного в інший світ, просить у Бога прощення його гріхів і дарування йому упокоєння в Небесному Царстві. Душа покійного переходить у новий, зовсім інший світ, і проводити її туди, дати “останнє цілування”, потрібно гідно.
Відспівування ж не є частиною таїнства. Воно не дає близьким людям гарантії, що душа померлої людини потрапить у рай і знайде вічний спокій. Ми повинні розуміти, що варто творити лише благі справи. Людина не має права, наприклад, служити в храмі і вести розпусний спосіб життя, захоплюватися алкоголем або наркотиками.