Дружина – князівське військо. Була таким самим необхідним елементом у давньоруському суспільстві, як і князь. Князь потребував військової сили, як для забезпечення внутрішнього порядку, так і для оборони від зовнішніх ворогів. Дружинники були реальною військовою силою, завжди готовою до бою, а також радниками князя.
Дружинник – член дружини. Слово застосовується в таких історичних значеннях: член (гридь) княжого загону (війська) – дружини в стародавній Русі. член будь-якої бойової дружини – загону революціонерів-бойовиків у 1905-1907 роках.
Старшу дружину складали мужі княжі та бояри. Це була та сила, з якою доводилося рахуватися князю. Мужі й бояри утворювали власні дружини, з якими несли службу князю; з числа їхніх призначалися вищі посадові особи (посадники, тисяцькі, воєводи), вони ж були головними радниками князя в його думі.