Ще в VI ст. до нашої ери Піфагор вважав, що Земля має кулясту форму. Те саме відкриття найбільш авторитетний автор у цьому питанні, Феофраст, віддає Парменіду. Через 200 років Аристотель довів це, посилаючись на те, що під час місячних затемнень тінь Землі завжди кругла.
Піфагор помітив, що зірки, Сонце і Місяць щодня заходять за Землю і з’являються з іншого боку, обходячи її навколо. Вільний рух небесних тіл навколо Землі Піфагор пояснив тим, що планета має сферичну форму.
Кулястість нашої планети найпростіше довести, показавши фотографії з космосу, яких дуже багато. На цих фотографіях чітко видно форму Землі. Крім того доказами слугують: факт того, що під час підйому на висоту збільшується кругозір, усі небесні тіла в сонячній системі мають кулясту форму.
К. Ф. Гаусс Уперше фігуру геоїда описав німецький математик К. Ф. Гаусс, який визначав її як “математичну фігуру Землі” – гладеньку, але неправильну поверхню (англ. irregular surface), форма якої зумовлена нерівномірним розподілом мас усередині та на поверхні Землі.