Героям роману, Євгену і Тетяні, багато світських рамок завадили бути разом і стати щасливими. Онєгін не зміг оцінити в юності порив Тетяни, її щирість. Він керувався своїми звичками, світськими манерами, у яких він не бачив себе сімейною людиною.
Пушкін показує, як Онєгін був незрілий духовно. Ні в чому він не міг і не хотів знайти щастя. Онєгін був байдужий і до театру, і бали не приносили задоволення. Ані міське галасливе і яскраве життя не зробило його щасливим, ані сільський спокій не приніс радість.
У нього не було можливості випробувати себе. До праці він не привчений, тому зайняти себе він нічим не зміг. Його нещастя лише в тому, що йому нудно. Йому нічого робити.