Царське вінчання стало для Росії актом великого політичного значення. Титул царя свідчив про самодержавний характер влади його володаря. Крім того, царський титул государя дозволяв Росії зайняти суттєво іншу позицію в дипломатичних зносинах із Західною Європою.
Вінчання на царство, або Священне коронування – церемонія коронації російських царів за церковним обрядом. Вперше було здійснено за московського великого князя Івана III над його онуком Дмитром Івановичем 4 лютого 1498 року. Церемонія включала обряд помазання на царство.
Доля для Росії подія відбулася 16 січня 1547 в московському Успенському соборі.
У Росії обряд вінчання на царство був максимально наближений до візантійського оригіналу. Вінчав царя глава церкви – митрополит, а пізніше патріарх. Обряд відбувався в Успенському соборі Московського Кремля. У центрі храму на високому ступінчастому постаменті ставився царський трон, а поряд із ним – стілець для митрополита.