Працівник має право написати заяву на неоплачувану відпустку без поважної причини і на будь-який термін – хоч на півроку або рік. А роботодавець має право відмовити в такій відпустці, якщо він не хоче відпускати співробітника надовго.
Відпустка без збереження заробітної плати (за власний рахунок)Якщо роботодавець визнає зазначені в заяві причини неповажними, він має право відмовити працівникові у відпустці . Виняток становлять випадки, коли відмова в наданні відпустки є неприпустимою через ч. 2 ст. 128 ТК РФ.
Тривалість відпустки без збереження заробітної плати визначається за згодою між працівником і роботодавцем. Закон визначає тільки мінімальну тривалість відпустки в 5 календарних днів у розглянутих вище випадках, коли роботодавець зобов’язаний її надати.
Відпустки без збереження заробітної плати загальною тривалістю до 14 календарних днів (протягом робочого року) включаються до стажу роботи, що дає працівникові право на щорічну основну оплачувану відпустку (ч. 1 ст. 121 ТК РФ).