Дріжджі за типом харчування належать до сапрофітів. Як джерело вуглецю вони використовують вуглеводи: дисахариди (сахарозу і мальтозу) і моносахариди – гексози (глюкозу і фруктозу). Дріжджі не можуть засвоювати крохмаль, клітковину, пентози. Лактоза засвоюється тільки дріжджами Saccharomyces lactis (сахароміцес лактіс).
Місця проживання дріжджів пов’язані переважно із субстратами, багатими на цукри: поверхнями плодів і листя (де дріжджі живляться прижиттєвими виділеннями рослин), нектаром квітів, рановими соками рослин, мертвою фітомасою тощо.
Вони можуть живитися соком рослин, квітковим нектаром, мертвою фітомасою. Дріжджові гриби можуть жити як за наявності кисню (при цьому вони активно ростуть, дихають і виділяють у процесі дихання вуглекислий газ), так і в анаеробному середовищі. Це дає змогу дріжджам мешкати в ґрунті, воді та кишечнику тварин.
Дріжджі за способом живлення гетеротрофи. Живляться рідиною, багатою на цукор. При цьому відбувається процес розкладання (іншими словами – бродіння) і виділяється вуглекислий газ.