Шарпей має три основних типи шерсті – хорс (horsecoat), браш (brushcoat) і “ведмежа шерсть” (bearcoat) . Характерна особливість усіх представників породи – коротка, жорстка і щетиниста шерсть без підшерстя, пряма і стирчить на тілі, але більш прилегла на кінцівках.
Зовнішність шарпея Морда у шарпеїв широка. Ясна, язик, піднебіння, губи синьо-чорні, на язиці допускаються рожеві плями. У собак “розбавлених” забарвлень може бути язик лавандового кольору. Очі карі, мигдалеподібні, з похмурим виразом.
Шарпей – давня і проста в утриманні порода. У таких собак самодостатній східний характер, проте увага власника їм життєво необхідна. Шарпея можна утримувати у квартирі в місті або в будинку за містом, проте він не може жити у вольєрі на вулиці.
У шарпея і чау-чау справді схожа статура і спільна відмітна риса – синій язик, який не зустрічається в інших порід собак. Китайці вірили, що синій язик шарпея, подібно до амулета, здатний відлякувати злих духів. Назва породи перекладається як “пісочна шкура” або “пісочна шкіра”.