КІЛЬЦО́ , -а́, мн. кільця, кілець, кільцям, ср.
Морфологічні та синтаксичні властивості
| відмінок | од. ч. | мн. ч. |
|---|---|---|
| Ім. | кільце́ | кільця |
| Р. | кільця́ | кільця |
| Д. | кільцю́ | кільцям |
| В. | кільце́ | кільця |
Правильно: _ Золоте кільце , містами Золотого кільця_.
Частина мови: іменник
| Єдине число | Множина | |
|---|---|---|
| Ім. | кільце | кільця |
| Рд. | кільця | кілець |
| Дт. | кільцю | кільцям |
| Вн. | кільце | кільця |