ЧУ́ТКИЙ , -ая, -ое; -ток, -тка́, -тко; чу́тче. 1. Той, хто швидко й легко сприймає що-л. органами чуття (нюхом, слухом).
Проявляє увагу, співчуття до оточуючих, готовий прийти на допомогу; чуйний, уважний. Вона чуйною, люблячою душею зрозуміла те, у чому я не смів собі зізнатися. Гаршин, Надія Миколаївна. [Алпатов:] Усе життя я вірив у російську жінку, в її чуйну, чуйну натуру.
Трохи – трохи – це прислівник. Пишемо за правилом написання повторюваних слів (через дефіс). Правильно писати через дефіс, а саме: ледве – ледве .