До кінця існування СРСР радянська економіка та промисловість за валовими показниками займала друге місце у світі, поступаючись лише США (приблизно 50% економіки США).
Вона виявилася неефективною по деяким причинам. По-перше вона не передбачала індивідуальної праці та приватної власності. Через це губився стимул для роботи у багатьох людей. Зрівняльні умови позначалися на свідомості робітників, тому внаслідок проведення цих заходів у державі утворювалося дармоїдство.
Перші роки радянської історії – "економіка військового комунізму" (1917-1921 рр.). Це особлива Модель, яка не має нічого спільного з «ринковою моделлю» (більше того, її називають антиподом ринку).
Той факт, що падіння темпів зростання в СРСР фактично почалося у 1960-х роках, а не в 1950-х, як можна припустити, тобто через тридцять, а не двадцять років після «великого поштовху», легко пояснити впливом Великої Вітчизняної війни, що призвела до руйнування значної частини основних фондів.