Археологи стверджують, що перші перини з'явилися за часів неоліту у 5-4 тисячолітті до нашої ери. Потім з розвитком землеробства та скотарства люди знову повернулися до сушеної трави. У Стародавньому Єгипті спали на пальмових гілок. Коли старі гілки зменшувалися і висихали, зверху на них укладали нові.
Наші предки поділяли сон на дві частини з перервою на 2-3 години опівночі. Така практика називається сегментований чи двофазний сон. Згодом всі про це благополучно забули.
Якщо вірити статистиці, на той час більшість сільських жителів спала на ліжках, приблизно 40% відпочивала на підлозі, близько 5% спала на печі, 3% на полоті та 1% — на нарах.
Це міг бути сінок чи сіни, віз чи кліть, лавка чи скриня. Але існували й місця, які призначалися для сну, саме полоті та грубка. Лежанка на печі була найзручнішою та комфортнішою для сну.