Обов’язкові прізвища були введені законом лише в XVI столітті спочатку для князів і бояр, потім для дворян та іменитих купців. Серед селянства прізвища вперше стали вживатися з XVI-XVIII ст., але остаточно закріпилися лише після скасування кріпосного права.
Прізвища придумав Петро Перший Цар-реформатор зобов’язав усіх дворян мати прізвища, для того щоб можна було складати державні папери на майно. Прізвища повинні були мати і государеві служиві люди, державні селяни, бо вони вносили оброк до скарбниці і необхідно було вести облік.
Більшість прізвищ у російській іменній формулі походять від по батькові (за хрестильним або мирським ім’ям одного з предків), прізвиськом (за родом діяльності, місцем походження або якоюсь іншою особливістю предка) або іншими родовими іменами.
Обов’язковими ж прізвища стали тільки за Петра I, коли він у принципі ввів таке поняття на офіційному рівні, але, звісно ж, тільки для привілейованої частини населення. Так то звичайним російським селянам вистачало імені та по батькові, у багатьох із них прізвища з’являлися вже після 1861 року.