Еволюція і становлення жанру чітко проглядається у творчості трьох великих давньогрецьких драматургів, які вважаються основоположниками трагедії: Есхіла, Софокла і Еврипіда.
Три найбільші трагіки Греції – Есхіл, Софокл і Еврипід – послідовно відображали у своїх трагедіях психоідеологію землевласницької аристократії та торгового капіталу на різних етапах їхнього розвитку. Основний мотив трагедії Есхіла – ідея всемогутності долі та приреченість боротьби з нею.
Одним із найвидатніших драматургів Стародавньої Греції був Есхіл (525-456 до н. е.) Есхіла називають “батьком трагедії”, хоча його трагедія ще зберігає тісний зв’язок із ліричною поезією, з якої виникла. Вона не могла ще відтворювати драматичний конфлікт, оскільки в ній переважали пісні хору.