Петром I було підписано указ “Про порядок успадкування в рухомих і нерухомих майнах” (указ про односпадкування), який закріпив дворянську власність на землю і зрівняв у правах власників маєтків і вотчин, що мало велике значення для формування російського дворянства як єдиного повноцінного стану.
15 січня 1581 року Царський уряд видавав укази, що регламентували користування й успадкування вотчин : Указ 15 січня 1581 року: “…. Отчинникам вотчин своїх по душах у монастирі не віддавати, а давати гроші, які вотчина чого варта”.
Вотчина виникла в процесі формування приватної феодальної власності та перетворення родоплемінної знаті на землевласників-феодалів. У 9-10 століттях у Київській Русі вже існували феодальні вотчини князів і бояр.
"Дворянин" – від слова "двір". У першій половині XV ст. так іменували слуг "під двірським" – управителем князівської вотчини.