Уперше англійською мовою її описав Томас Коріет у книжці про його італійські подорожі 1611 року, проте широке застосування в Англії виделка набула тільки в XVIII столітті. Деякі джерела кажуть, що виделки були поширені у Франції, Англії та Швеції вже до початку XVII століття.
Їй понад дві з половиною тисячі років. Кардинал і єпископ Остії (стародавньої торговельної гавані Риму) Петро Даміані, який жив у XI столітті, стверджував, що вживання виделки за столом введено в моду однією принцесою родом із Венеції, а звідти поширилося й далі.
Було це в IX столітті. Під час прийому в їжу фруктів, їх наколювали виделкою, намагаючись не забруднити руки соком. Якщо дотримуватися іншої версії, то історія виделки починається 1072 року у Візантії. Це пристосування придумала візантійська принцеса Марія Іверська, яка вважала, що їсти руками – принизливо.
У Росії виделка з’явилася 1606 року, і привезла її Марина Мнішек.