Археологічні розкопки показують, що наприкінці I – на початку II тисячоліття Гродненщину населяли переважно балтські ятвяги та литва і слов’янські дреговичі, які розширювали свою присутність; перші слов’янські поселення на території майбутнього Гродно з’явилися в X столітті на високому березі в гирлі річок Городничанка і Німан.
Великий князь Олександр Ягеллончик – покровитель Гродно У другій половині 15 століття Гродно зробив на кілька років своєю резиденцією Великий князь Литовський, а з 1501 року і польський король Олександр Ягеллончик. Саме в Гродно він і прийняв корону польського короля.
Гродно увійшов до складу Великого князівства Литовського (з 1569 року – частина Речі Посполитої). Унаслідок останнього поділу Речі Посполитої місто було приєднано до Російської імперії, а 1801 року стало губернським містом. У 1863 році місто було центром повстання 1863 року.