Під час сюжету роману закохується в письменника, якого називає “Майстром”, виконує роль королеви і господині балу Сатани і наприкінці покидає світ в образі відьми та йде разом із Майстром у місце його останнього притулку.
Вона любить не Майстра, а себе в Майстрі, свій біль, свою тугу, свою жертовність. А втім, її жертовність приносить їй задоволення. Вона ближча до Воланда, ніж до Майстра, якоюсь мірою, можна сказати, його дітище.
Маргарита покидає навіть свого чоловіка, який її кохає, щоб бути з Майстром. Вона погоджується стати відьмою і піти на бал до Воланда в обмін на виконання її бажання бути з Майстром. Наприкінці роману вони знову разом – відлітають із Воландом і його свитою.