У Росії слово "Ірис" з'явилося як ботанічне назва рослин у другій половині XIX століття, а до цього періоду користувалися народною назвою "касатик" (листя як коса), українці називають іриси «півник» — «півник».
Завдяки найширшій колірній гамі і різним розмірам, його часто використовують при складанні букетів. У дитинстві всі ми називали ця незвичайна форма квітка півня.
Настоями з іриса роблять полоскання при цингу та зубного болю. Ними виліковують шлункові кольки, використовують, як сечогінний, протизапальний і ранозагоювальний засіб. Ліки з кореневищ мають антибактеріальну та протигрибкову дію. Такими ж властивостями має суха кора верби козячої.
У сучасній медицині цілющі властивості ірисів використовують у лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура та шлунково-кишкового тракту, запаленні дихальних шляхів. Ефективний ірис та у боротьбі з жіночими хворобами. З ірисів можна приготувати багато лікувальних фітопрепаратів.