Вперше розділили добу на 24 частини стародавні єгиптяни та шумери. Їхні астрономи відстежували час руху зірок на небі. Єгиптяни придумали дванадцяткову систему часу обчислення. Вони виділяли дві частини в добах – Темний і світлий час.
Клавдій Птолемей, який жив у ІІ столітті н. е.., офіційно ввів поділ доби на 24 години. У Стародавньому Римі денні години об'єднувалися в чотири рівні тимчасові відрізки, також нічний годинник об'єднувалися в чотири «вартові» (терміни несення варти), по три години кожна: дві варти до півночі, і дві – після.
Дванадцять поділів на сонячній шкалі годин відповідають дванадцяти секторам зодіакального кільця, річного кола Сонця. День з ранку до вечора ділився на 12:00, Влітку година була довша, взимку коротша. Еталоном для астрономів служила рівноденна година, коли Сонце в березні та у вересні перетинає екватор.