З часів імперії Олександра Македонського грецька мова поширилася по всьому освіченому світу. У Римській Імперії вона була інструментом міжнаціонального спілкування. Її розуміли більшість жителів античної держави. Це і послужило головною причиною того, чому євангелісти писали свої рукописи грецькою мовою.
Спочатку Біблія, а точніше Старий завіт, християнською не була: християнства не було. Спочатку Старий завіт був написаний давньоєврейською і частково арамейською мовами. Потім його переклали давньогрецькою, і грецькою ж було написано Новий завіт.
ч. грец. βιβλίον – “книга”; від грец. βύβλος – “папірус”; від назви стародавнього фінікійського міста Бібл) – збори текстів, які є священними в іудаїзмі й християнстві та які становлять Священне Писання в цих релігіях.