Удари виконуються так само, як і пенальті під час матчу: м’яч перебуває на 11-метровій позначці, воротар стоїть на лінії воріт і не має права сходити з неї до удару (хоча може переміщатися вздовж неї). Однак на відміну від звичайних пенальті, той, хто б’є, не має права добивати м’яч після відскоку від воротаря або конструкції воріт.
Штрафний удар виконується гравцем постраждалої команди. Ворота захищає голкіпер або будь-який інший гравець оштрафованої команди, який зайняв місце воротаря. Пенальті або “penalty kick” буквально перекладається з англійської як покарання. З точки зору регламенту гри і правил – це “штрафний удар”.
Таким чином пенальтистам було заборонено зупинятися перед м’ячем і робити паузу, щоб змусити воротаря впасти до удару. Робити обманні рухи можна тільки під час розбігу до того моменту, як опорна нога буде поставлена для удару.
Ця відстань з’явилася від самого початку – штрафного майданчика ще не було, тож удар призначали за порушення правил у межах 12 ярдів, тобто 10,97 метрів. Причому спочатку бити можна було з будь-якої точки по всій довжині цієї лінії, а воротар міг виходити з воріт до 6 ярдів (5,5 метрів).